[ТЕСТУВАННЯ] [TEST]Властиво, вiднаходять i видобувають вони тi скарби не зовсiм активно, не зусиллям свобiдної, автономної волi

Властиво, вiднаходять i видобувають вони тi скарби не зовсiм активно, не зусиллям свобiдної, автономної волi. Чи надасться йому тут метод статистичний, чи описовнй, чи який iнший? Се поступування зовсiм подiбне до того, про яке говорить наша приповiдка: церков обiдри, а дзвiницю полатай. Се явище одної категорiї; творячи свої постатi, поет в значнiй мiрi чинить те саме, що природа, викликаючи в людськiй нервовiй системi соннi вiзiї та галюцинацiї. Так що ж з того? Всi об’яви функцiї тих внутрiшнiх органiв називаємо збiрною назвою «душа». Отеє є та нижня свiдомiсть, те гнiздо «пересудiв» i «упереджень», неясних поривiв, симпатiй i антипатiй. Ми починаємо добачати, що властиво маляр iз поетового малюнка може передати тiльки незугарну копiю, мертве тiло. Переважно ми читаємо поетичнi твори, приймаємо їх при помочi зору. Я певний, що се сталося несвiдомо. Коли в нашiй уявi повстане образ пожару, то мимоволi з сим образом в’яжуться й дальшi образи: крик, метушня людей, голос дзвонiв, гашення вогню. Дискусiя про красу, якою починають всi дотеперiшнi естетики, по моїй думцi, є зовсiм аналогiчна дискусiя про «душу», якою починалися давнiшi психологiї. Зрештою, i загальнiшi мiри: локоть, стопа, сажень мають явнi слiди мiрення людським тiлом. Та поет дуже часто i тут вибирає власне труднiшу дорогу, щоби добратися до нашого серця. Способи, яких уживає музика для сеї цiлi, се добiр iнструментiв i добiр тонiв, гармонiзацiя в зв’язку зi скрiплюванням або ослаблюванням, повiльним або наглим перериванням поодиноких тонiв чи цiлих тонiчних комплексiв.