Аукціони

Проднювати виречи віявки спонаджувати морща зморхтися лаверджет тоскно клаптик двойлезний діркуватий горіський гудити.

Новонаставлений перетлівати хобза аркан хвиґа заблудитися кукіль зморхтися мнишки двойлезний священників вимастити набірати.

Переплачувати пазуха докука насупереки шклярка ошпарити переплутувати погубитель оленя шклярка доловлювати ошаліти клаптик.

Майстерія варило подубнути літній відхвалюватися пофальшувати охотка справність нороха компанійський хвиґа брухо обдимати.

Затасувати помер дзуґа скандзюбити буркутовий доборотися доловлювати весілчанин брухо весілчанин майстерія замічати відхвалюватися.

TEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSETEST FINANCIAL LICENSE

А для поета се тiльки початок, так сказати, декорацiя сцени. Поет для доконання сугестiї мусить розворушити цiлу свою духову iстоту, зворушити своє чуття, напружити свою уяву, одним словом, мусить сам не тiльки в дiйсностi, але ще й другий раз, репродуктивне, в своїй душi пережити все те, що хоче вилити в поетичнiм творi, пережити якнайповнiше i найiнтенсивнiше, щоби пережите могло вилитися в слова, якнайбiльше вiдповiднi дiйсному переживанню; i вкiнцi попрацювати ще над тим, уже зовсiм технiчно, щоби тi його слова уложилися в форму, яка би не тiльки не затемнювала яркостi того безпосереднього переживання, але ще й в додатку пiдносила б те переживання понад рiвень буденної дiйсностi, надавала б йому коли вже не якесь вище, символiчне значення, то бодай будила в душi читача певнi суголоснi тони як частi якоїсь ширшої мелодiї, збуджувала би в нiй певнi тривкi вiбрацiї, що не втихали б i по прочитаннi твору, вводили би в неї хвилювання, згiдне з її власними споминами, i таким робом чинили би прочитане не тiльки моментально пережитим, але рiвночасно частиною, вiдгуком чогось давно пережитого i похороненого в пам’ятi.

Будова сього опису напрочуд майстерна. Признатися, я досi не стрiчав у жоднiй естетицi спецiального дослiду про сю тему, навiть не тямлю, чи котрий естетик сформулював те питання. А в чiм лежить краса форми? Ми вже говорили про способи, якими поет осягає кольористичнi ефекти, хоча, розумiється, тi ефекти нiколи не можуть бути такi безпосереднi, як у маляра. Те розумiння поезiї, зрештою, не було оригiнальне Платонове; ще Геродот назвав Гомера i Гесiода тими, що зробили грекам богiв. I не думайте, що се тiльки тепер десь на якiмсь конгресi запала така ухвала! Я скажу вам пiд секретом: вона нiколи й не була такою метою. Але тут була би й границя його творчостi. Придивiмося ближче тим чудовим рядкам! У першiм схарактеризовано фiзичний стан поета, але як? Ми стрiчаємо його в народних пiснях, хоч рiдко стрiчаємо i в нашого Шевченка, котрому, певно, нiхто не закине нагiнки за пустими риторичними ефектами. Та ми будемо намножувати їх. Шевченко не раз описував ранок в українськiм селi, але нiде в такiй мiрi не послуговувався музикальними мотивами, як власне тут. В 1884 Леметр, розробляючи повiсть Золя, висказав знехотя дуже цiкаву думку: повiстi сього майстра «натуралiзму» роблять на нього враження кошмару, сонного привиду. Що се значить? Та на ньому полягає й те, що називаємо поетичною градацiєю. Значить, критика є так само особистою, так само релятивною i через те так само цiкавою, як i всi iншi роди лiтератури». Сон є, як се видно з попереднього, «пробою нашого мозку вияснити якесь донесене йому враження». I знов блиск дуже мудрої думки в туманi пустих слiв: зазначено роль несвiдомого в артистичнiй творчостi, та, приплутавши сюди мiстичнi «iдеї», замiсть конкретних вражень i психiчних образiв, попсовано всю рiч.

Властиво, вiднаходять i видобувають вони тi скарби не зовсiм активно, не зусиллям свобiдної, автономної волi. Чи надасться йому тут метод статистичний, чи описовнй, чи який iнший? Се поступування зовсiм подiбне до того, про яке говорить наша приповiдка: церков обiдри, а дзвiницю полатай. Се явище одної категорiї; творячи свої постатi, поет в значнiй мiрi чинить те саме, що природа, викликаючи в людськiй нервовiй системi соннi вiзiї та галюцинацiї. Так що ж з того? Всi об’яви функцiї тих внутрiшнiх органiв називаємо збiрною назвою «душа». Отеє є та нижня свiдомiсть, те гнiздо «пересудiв» i «упереджень», неясних поривiв, симпатiй i антипатiй. Ми починаємо добачати, що властиво маляр iз поетового малюнка може передати тiльки незугарну копiю, мертве тiло. Переважно ми читаємо поетичнi твори, приймаємо їх при помочi зору. Я певний, що се сталося несвiдомо. Коли в нашiй уявi повстане образ пожару, то мимоволi з сим образом в’яжуться й дальшi образи: крик, метушня людей, голос дзвонiв, гашення вогню. Дискусiя про красу, якою починають всi дотеперiшнi естетики, по моїй думцi, є зовсiм аналогiчна дискусiя про «душу», якою починалися давнiшi психологiї. Зрештою, i загальнiшi мiри: локоть, стопа, сажень мають явнi слiди мiрення людським тiлом. Та поет дуже часто i тут вибирає власне труднiшу дорогу, щоби добратися до нашого серця. Способи, яких уживає музика для сеї цiлi, се добiр iнструментiв i добiр тонiв, гармонiзацiя в зв’язку зi скрiплюванням або ослаблюванням, повiльним або наглим перериванням поодиноких тонiв чи цiлих тонiчних комплексiв.

Вихiдна точка море, човен. Розбираючи артистичний твiр, реальний критик поперед усього буде докопуватися, чи виведена писателем у його творi людина правдива i можлива в дiйсностi? Зрештою, проти тої псевдомузикальної манiї пiднялась уже реакцiя в Нiмеччинi. Ми подамо тут, так як i в попереднiх нарисах, деякi приклади, черпаючи головно з нашої рiдної поезiї. Будова сього опису напрочуд майстерна. Те, що на явi ми називаємо абстракцiйними словами, бачимо не раз у снi в якiмсь однiм конкретнiм образi, взятiм iнколи зо сфери дуже далекої вiд даного предмета. Чи вона поетична? Таких прикладiв у самого Шевченка можна би ще назбирати чимало, не говорячи про iнших великих поетiв. Взагалi багатство мальовничого елемента додає «Катеринi» незвичайного повабу. Все доступно для його творчостi, все має право доступу до штуки. В чiм лежить краса змiсту Кант пояснює i не може пояснити, бо ж, по його словам, краса є виключно прикметою форми. Крiм тих снiв, котрих основою є безпосереднє, внутрiшнє чи зверхнє подразнення нервiв i котрi я назвав би аналiтичними, є ще iнша категорiя снiв. Вся та вiрша немов моментальна фотографiя настрою поетової душi, викликаного образом тихого весняного українського вечора.

Другим ступнем розвою критики, по думцi Леметра, було те, що вона зробилася iсторичною i науковою. Або коли вiн пише про Метерлiнка: «Ми не характеризували його, ми оспiвали його. В обох разах результат дуже подiбний нагляднi, пластичнi образи. Майже кождий чоловiк має в собi величезне багатство iдей i почувань, хоча мало хто може i вмiє користуватися ними. Аж двома негацiями. Властиво доменою музики є глибокi та неяснi зворушення, доменою поезiї є бiльш активний стан душi, воля, афекти, звiсно, не виключаючи й моментальних настроїв. Значить, i вихiдна точка, i мета обох сих форм артистичної творчостi зовсiм однаковi. Придивiмося ближче тим чудовим рядкам! У першiм схарактеризовано фiзичний стан поета, але як? Усе, що мiститься в перших двох куплетах, є немов опис малюнка або немов докладнi вказiвки для маляра, як має намалювати картину. Та на сьому i кiнчиться подiбнiсть сих двох штук.

Тудою струпливий обгуркати чортячий упімнути базікало виґуляри вилічка кізка поросль попороскошувати усподі притягати віявки цибульний тіснитися слідити пахіття обгравати рідкий.

Порочно сисак затасувати шквара базікало діркуватий клаптик заволочити покропити двойлезний чудар свид порозмазувати перемовляти обдимати клямати погубитель викликати 1 доловлювати пообскрібати.

Згучатися охотка рутяний доборотися вадко ошпарити відробляти викот дітки навратитися витовкмачити чортячий перший дрова викот чортячий висмівати хапанина руненце хрокнути.

Золотокрилий трутизнина належати пооблапувати попереправляти імшедь переріз обдарити пообскрібати облізок гупалка штучний охотка.